«І вічний бій! Нам спокій тільки сниться»,—
Такий девіз несла моя пора.
І ми ішли, де норі й блискавиці,
Приймали факел творення й добра.
Нас набив час неспокою й триноги,
В стременах віку мчали ми вперед!
І сонця шовк вистелював дороги,
Сурмив нам клич наструнених ракет.
Згадаймо дні, у вічність перелиті,
Згадаймо всі струмуючі пісні.
У кожнім нерві з нами будуть жити
Ті комсомольські справи осяйні.
І хай на скроні сивина упала,
І ронить осінь листя золоте.
Я вірю, що весна не відбуяла,
В серцях завзятих — подвигом росте.