Село моє у яблуневім цвіті,
За ним — лани у шелесті хлібів,
Село моє найкраще в цілім світі:
Тут я родився, мріяв і любив.
Село моє, мій затишку зелений!
Хати-красуні стали в два ряди.
Приходиш завжди казкою до мене,-
Як хочу знов вернутись я туди!
Підслухати горіх, що шепче сливі,
Як вишня хороводить у саду.
Село моє, кохане і щасливе,
Твої я гони всоте перейду.
Впаду росою у пахуче жито,
Напою сонцем гречку молоду.
...Було усяк. Про все, що пережито,
З дядьками мову щиро поведу.
Село моє, одвертий правди спомин,
Село моє, що вийшло із пітьми,
Колись ішло ти до попа на сповідь,-
Тепер науки дуже ти крильми.
Село моє багате і веселе —
Над тихим ставом вільхи піднялись,
Нове життя — в достатку всі оселі,
Про це і в снах не мріялось колись.
Було ти шите стріхою старою.
Прибите сумом, злиднями, в нужді.
А нині ти із піснею дзвінкою
До сонця йдеш в натхненному труді.
Сини твої на шахтах, на заводах —
Поети, лікарі і вчителі,
І капітани в океанських водах,
І хлібодари на моїй землі.
Село моє, життя мого хлібина!
Прекрасна доля зорями сія.
Возз'єднана в одній сім'ї родина —
Це літ нових історія твоя.