Земле кохана, сонця дитина рідна.
Колиско життя, природи зоре ясна.
Сьогодні ідеш ти походом
гідним
Туди, де розквітла
віща Комуни весна.
Бо вітер свободи всім рідний і милий,
Навік прокляла ти
насильство й війну,
І людям трудящим дала дужі крила,
1 радість, і право, па щедрість земну,
Засіяла поле без меж
для братерства,
Тож вруна хай всюди
розквітнуть рясні,
Щоб смерті нейтрони не впали
на райдужні верстви.
Ми — люди, ми — браття
за щастя в борні!
Земле моя, любові красо
нетлінна,
Вічності рух, розуме світлих ідей.
Всім, чим багата, будь для кожного
рівна,
Ти ж бо єдина на світі планета
людей