Гей, вогненні сліди
На дорогах Вітчизни моєї,
Гей, підкови дзвенять,
Аж луна розляглася на гони.
Задвигтіли степи.
Йшли на битву відважні антеї
Проти полчищ фашистських,
Здійнявши знамено червоне.
З ними правда була,
Стягом Жовтня осяяна воля.
З ними юність, як цвіт,
Розтривожені крицею далі.
Не вставали з сідла,
Борознили підковами поле
І на многі літа
Потом, кров'ю лапи засівали.
Пахнуть сонцем жита,
І прибоями линуть за обрій,
І ракета зліта,
Як продовження шляху кінноти,
І підкова в траві —
Слід походу звитяжців хоробрих
На огненній версті,
Що відкрила до щастя висоти.